Дві бродячі кішки, лежачи на собаці на прізвисько Джек, намагалися йому пояснити, що на вулиці теж можна жити. У них уже дві зими за спиною. Так, узимку холодно, але якщо триматися всім разом, можна зігрітися.
Але Джека важко обдурити. Він добре розуміє, що взимку нема де сховатися від морозів, і зовсім немає їжі. Після смерті свого господаря, за Джеком не було кому доглядати. З того часу він голодує і живе на вулиці. Джек досі пам’ятає, як господар лагідно з ним розмовляв, гладячи його по голові.
А він у відповідь любив засинати у господаря на руках. Нічого не можна повернути. Джек часто ходить на могилу до свого господаря і тихо виє. Коли його господар захворів, Джек покликав сусідів на допомогу, які викликали швидку допомогу. Але господаря не вдалося врятувати. І його забрали, а квартиру закрили.
Так він опинився на вулиці у товаристві двох кішок. Так, вони лагідні та добрі, але це не його господар. Джек був готовий пережити й холод, і голод, аби господар повернувся додому. Джек не перестав ходити на цвинтар, навіть коли прийшли сильні морози.
Хтось із місцевих мешканців хотів забрати його до себе, але він відмовлявся. Ось це справжня вірність відданого чотирилапого друга.