Ще в 1950-х роках минулого століття Аральське море, що на території Казахстану та Узбекистану, було четвертим за площею озером світу. Тоді воно займало близько 68 тисяч квадратних кілометрів, 426 км завдовжки та 284 км завширшки. Сьогодні його об’єм – менше 75 кв.км – це у 900 разів менше від того, що було!
Аральське море, що являло собою безстічне солоне озеро, яке харчувалося двома головними річками Амудар і Сирдар, почали вивчати в середині 19 століття. І до 50 років 20-го його обсяги та рівень не змінювалися
Однак у 60-х роках почалося активне будівництво зрошувальних каналів, вода зі згаданих річок почала йти на зрошення і не доходила до Аральського моря. Озеро почало різко меліти
У міру збільшення площі зрошуваних земель пустельної Центральної Азії (а до 1990 року їх стало в 1,5 рази більше), збільшилися потреби у воді та суттєво зменшилось море
Рівень Аральського моря стрімко падав: від 20 до 90 см на рік! Відповідно підвищувалася концентрація солі та знижувалася кількість морських мешканців
Якщо раніше там було 34 види риб, більше половини з яких були промисловими – їх виловлювали тоннами, були рибзаводи та рибоприймальні пункти, то потім залишилося всього 5 видів, а тамтешні рибалки (а це тисячі людей) втратили роботу
У 1989 році середина Аральського моря зовсім висохла, розділивши його на дві водойми – мала північна (саме тут залишилося трохи риби) і велика південна (риби немає взагалі), яка в 2003 році розділилася ще на західний і східний водоймища (остання повністю висохла в 2014)
Раніше на Аральському морі був острів Відродження, але після зниження рівня води на 22 метри тепер він став півостровом. А на Відродженні знаходиться колишня біохімічна лабораторія, де випробовували бактеріологічну зброю – хто знає, що у ґрунті навколо?
Але це ще не все. На колишньому морському дні Аральського моря проявилися відкладення з пестицидів та інших сільськогосподарських отрутохімікатів. Причина: колекторно-дренажні води, що йдуть з полів у русло Амудар’є та Сирдар’ї
Пилові бурі розносять ці відкладення на велику відстань і вбивають або уповільнюють зростання рослин в окрузі, а ще викликають небезпечні хвороби та смертність у місцевих жителів
Змінився і клімат регіону: літо сухіше і спекотне, а зима холодніша і триваліша
У 2003-2005 роках Казахстан побудував Кокаральська греблю, за рахунок якої вдалося врятувати від загибелі лише Малий (північний) Арал.
